АЛГОРИТМ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА 

Збирання інформації про учня

v   Бесіди з вчителями та батьками;

v   бесіди з однолітками;

v   вивчення соціально-побутових умов дитини;

v   успішність;

v   участь у шкільних, класних заходах;

v   участь в роботі гуртків, секцій;

v   особисті спостереження.

 

Діагностика

v   Психолого – педагогічна  характеристика учня;

v   психологічна характеристика батьків;

 

Планування роботи

v   Педагог-наставник;

v   психолог;

v   батьки;

v   громадські та державні установи.
                                    

                    Коригувальна робота

 

v   Наставник;

v   психолог;

v   педагоги - предметники;

v   однолітки;

v   заступник директора з виховної роботи;

v   батьки.

Діагностика

Психолого-педагогічна бесіда із залученням батьків, вчителів -предметників, керівників гуртків.

 

Аналіз результативності роботи

На підставі діагностичної карти, моніторингу розвитку дитини на початок і кінець семестру виявити зміни в поведінці учня для подальшого планування роботи.

 

Для ефективної роботи з батьками класному керівникові необхідно:

-     вміти уважно і тактовно слухати батьків;

-     володіти певними особистісними якостями;

-     допомогти оцінити існуючу проблему всебічно і глибоко, дати 

    пораду;

-     систематизувати й упорядкувати висновки, спостереження, зауваження,

-     візити у сім'ю повинні стати нормою і системою від початкових класів до старших.

       Особливе місце в процесі вивчення сім'ї займає анкетування, метою його є одержання додаткових відомостей про сім'ю, особливостей батьківської виховної роботи, але для ефективного застосування потрібно виконувати всі вимоги, які ставляться до соціологічних досліджень. А саме:

1)складання анкети повинно бути виконане на високому професійному

    рівні;

2)питання повинні бути чіткими, коректними, однозначними;

3)    кожне питання  анкети повинно  враховувати умови життя та 

   індивідуальні особливості дитини.

 

Пам'ятка класному керівникові

з попере­дження правопорушень учнів

 

1.   Відвідайте всіх учнів вдома.

2.  Візьміть на облік сім'ї, де недостатній контроль з боку батьків за поведінкою дитини.

3.    Дізнайтеся, яке здоров'я в учня.

4. З'ясуйте, як проходило формування характеру в дошкільному віці.

5. Знайдіть індивідуальний підхід до кож­ного учня, враховуючи його психологію, фізіологічний стан, нахили, захоплення, позитивні сторони характеру, уміння.

6. Пам'ятайте! Учень повинен бути за­йнятий корисною працею.

Правила роботи класного керівника з щоденниками учнів

1. Щоденник повинен перевірятися класним керівником 1 раз на тиждень.

2. Учні повинні чітко знати вимоги, які висуває класний керівник до ведення щоденника.

3. Щоденник учня повинен відображати результати його учбових досягнень без акценту на особисті якості учня.

4. Щоденник учня повинен відображати активність участі учня в житті класу і результативність його участі в шкільному житті.

5. Можна запропонувати класним керівникам ще одну новину, яка допоможе використовувати щоденник в позитивному сенсі. В кінці тижня учні можуть підраховувати і фіксувати кількість позитивних оцінок за минулий тиждень. Це приємно і учням, і не менш приємно батькам заглянути в щоденник учня і побачити досягнення своєї дитини за тиждень.

6. Щоденники можна і потрібно використовувати для того, щоб підтримати учня в скрутну для нього хвилину життя, щоб своїм записом щиро відзначити ті успіхи і досягнення, які їм досягнуті.

Записи в щоденниках учнів, які робить класний керівник, не повинні бути однотипними і стандартними. Маленькі школярі дуже ревно відносяться до того, що написав вчитель в щоденнику, які слова знайшов для того, щоб відзначити його досягнення, чи повторив ці слова в іншому щоденнику. 

Кажучи про шкільний щоденник, можна запропонувати декілька цікавих заходів, пов'язаних зі шкільним щоденником. У багатьох сім'ях шкільні щоденники є родинною реліквією. В архівах сімей знаходяться щоденники декількох поколінь. Цікавим може бути класна година «Щоденникові історії», на якій можуть бути запрошені батьки учнів, дідусі і бабусі, які розкажуть про значущість щоденника в шкільному житті в той час, коли вони були дітьми, поділяться цікавими історіями, пов'язаними зі шкільним щоденником. 
Цікавим заходом в класі в рамках класної гуморини може стати «Ода щоденнику». Діти придумують афоризми до слова «щоденник», розповідають фантастичні історії про життя щоденника у різних власників, вигадують вірші-присвячення щоденнику, захищають проект «Щоденник ХХІ століття».

 

 

 

 

ПОРАДИ

ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ

МІЖ

ПІДЛІТКАМИ ТА

КЛАСНИМ      КЕРІВНИКОМ

 В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ СТАН

1.Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте, не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2.Запропонуйте свою підтримку та до­помогу. Постарайтесь переконати, що даний стан тимчасовий і швидко про­йде. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3.Поцікавтесь, що найбільше турбує під­літка.

4.Впевнено спілкуйтесь з підлітком. Саме це допоможе йому повірити в свої сили. Головне правило в роботі з дітьми — не нашкодити!

5.Використовуйте слова та речення, які бу­дуть сприяти встановленню контакту:
«розумію», «звичайно», «відчуваю», «хочу допомогти».

6.Ні в якому разі не застосовуйте фізичне покарання.

7.У розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

8.Недооцінка гірша, ніж переоцінка. На­ дихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

9.Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.

 

                 ЗОЛОТІ ПРАВИЛА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

 1.Учитель має бути особистістю привабливаю для дітей.

 2. Учитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе, якщо він сам любить, поважає кожну дитину та піклується про неї, у стосунках із нею чесний та відвертий.

 3. Учитель має бути відвертим у стосунках з усіма учнями.

 4. Учитель має бути веселим , жартівливим.

 5. Учитель має раціонально використовувати свій час.

 6. Учитель має бути доброзичливим.

 7 Учитель має постійно вдосконалюватися, розширювати свій кругозір.

 8 Гасло вчителя: "Пізнай самого себе і допоможи в цьому своїм учням"

 9 Учитель повинен реалізовуватиііндивідуальний підхід до дитини, вміти її вислухати.

 10 Класний керівник має створити учнівський колектив  у якому панують доброзичливі стосунки.

 11 Педагог повинен приймати тільки обдумані рішення.

 12 Учителеві слід любити й захищати дитину, поважати її почуття.

 13 Учителеві необхідно виховувати в дітей самодисципліну.

                                  

 

 

 

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ  ДОВІРИ

     МІЖ ПІЛТІТКОМ І КЛАСНИМ КЕРІВНИКОМ

1 Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів , що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти  і прийняти його Не перебивайте, не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

 

2 Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати , що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдутьт. Проявіть співчуття і покажіть , що ви поділяєте і розумієте його почуття.

 

3 Поцікавтесь, що найбільше в даний частурбує підлітка.

 

4 Впевнено спілкуйтесь з підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми  - не нашкодити.

 

5 Використовуйте слова - речення , які будуть сприяти встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю , хочу допомогти.

 

6 В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому , що він необхідний і іншим , і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, може мати позитивну оцінку своїй діяльності.

 

7 Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти  і викликати довіру в нього.

 

8 Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.

    ПОРАДИ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ

   ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ

  ВИХОВНОЇ РОБОТИ

 

1 Підвищувати рівень організованості класного колективу (дисциплінованістьт, робота учнівського самоврядування).

 

2 Різноманітність позаурочного життя класу.

 

3 Слідкувати за динамікою динамічного зростання рівня вихованості учнів.

 

4 Підвищувати рівень розвитку класного колективу(згуртованість, активність, ініціативність учнів виховний вплив колективу на цого членів , рівень розвитку громадської думки).

 

5 Активно співпрацювати класному керівнику  з класом.

 

6 Тримати тісний звязок із сімєю .

 

7 Проводити роботу з проблемними учнями , надавати їм педагогічну підтримку на основі індивідуального підходу.

 

8 Створити умови захищеності та комфортності перебування кожного вихованця у класі , школі.

 

СПІВПРАЦЯ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

З  УЧИТЕЛЯМИ – ПРЕДМЕТНИКАМИ

 

 напрями:

 

·      координація діяльності вчителів щодо узгодження обсягу навчального навантаження з предметів;

·      консультування щодо індивідуальних особливостей пізнавальної діяльності учнів класу;

·      поінформування про особливості психологічного розвитку учнів;

·      сприяння встановленню довірливих стосунків і зняття стереотипного ставлення до окремих учнів;

·      допомога у встановленні і підтримці творчих контактів вчителів із батьками вихованців,

·      створення бадьорої, світлої, позитивної атмосфери в дитячому колективі,

·      розвиток умінь встановлення конструктивної взаємодії.

 

 форми:

 

·    взаємовідвідування уроків колег;

·    участь в організації і проведенні "малих педрад" і педагогічних консиліумів;

·    залучення вчителів - предметників до проведення класних батьківських зборів;

·    участь у проведенні предметних тижнів та олімпіад, навчальних екскурсій, пізнавально - дозвільневій діяльності.

 

 правила  толерантної  взаємодії:

 

·     заздалегідь попередьте свого колегу про ваш намір відвідати його урок;

·      на уроці фіксуйте особливості праці учнів, їх поведінку, звертайте увагу на стиль педагогічної взаємодії, міжособистісні стосунки в класі;

·     виходячи з уроку, обов'язково подякуйте колезі за його працю.

 

 «Тот, кто выгорает, когда-то должен был загореться».М.Буриш

Фазы развития синдрома профессионального выгорания

 

1. Преду-преждающая фаза	А) Чрезмерное участие - Чрезмерная активность, чувство незаменимости - Отказ от потребностей, не связанных с работой, вытеснение неудач и разочарований - Ограничение социальных контактов Б) Истощение - Чувство усталости, бессонница, угроза несчастных случаев
2. Снижение уровня собственного участия	А) По отношению к сотрудникам, ученикам, пациентам и т.д. - потеря положительного восприятия коллег - переход от помощи к надзору и контролю - Приписывание вины за собственные неудачи другим людям - Доминирование стереотипов в поведении по отношению к сотрудникам, ученикам, пациентам – проявление негуманного подхода к людям Б) По отношению к остальным окружающим - Отсутствие эмпатии, безразличие, циничные оценки В) По отношению к профессиональной деятельности - Нежелание выполнять свои обязанности - Искусственное продление перерывов в работе, опоздания, уход с работы раньше времени - Акцент на материальный аспект при одновременной неудовлетворённости работой Г) Возрастание требований - Потеря жизненного идеала, концентрация на собственных потребностях - Чувство переживания того, что другие люди используют тебя, зависть
3. Эмоцио-нальные реакции	А) Депрессия - Постоянное чувство вины, снижение самооценки - Безосновательные страхи, лабильность настроений, апатия Б) Агрессия - Защитные установки, обвинение других. Игнорирование своего участия в неудачах - Отсутствие толерантности и способности к компромиссу - Подозрительность, конфликты с окружением
4. Фаза деструктив-ного поведения	А) Сфера интеллекта - Снижение концентрации внимания, отсутствие способности к выполнению сложных заданий - ригидность мышления, отсутствие воображения Б) Мотивационная сфера - Отсутствие собственной инициативы, снижение эффективности деятельности, выполнение заданий строго по инструкции В) Эмоционально-социальная сфера - Безразличие, избегание неформальных контактов - Отсутствие участия в жизни других людей, чрезмерная привязанность к конкретному лицу - Избегание тем, связанных с работой - Самодостаточность, одиночество, отказ от хобби, скука
5. Психо-соматичес-кие реакции	- Снижение иммунитета - Неспособность к релаксации в свободное время - Бессонница, сексуальные расстройства - Повышенное давление, тахикардия, головные боли - Боли в позвоночнике, расстройства пищеварения - Зависимость от никотина, кофеина, алкоголя
6. Разочаро-вание	- Отрицательная жизненная установка - Чувство беспомощности и бессмысленности жизни - Экзистенциональное отчаяние

 

    

Жизненные навыки,

которые способствуют физическому

здоровью

 

Навыки рационального питания:

-           соблюдение режима питания;

-           умение   составлять   пищевой   рацион,   учитывая   реальные возможности и пользу для здоровья;

-           умение определять и сохранять высокое качество пищевых продуктов.

Навыки двигательной активности:

-           выполнение утренней зарядки;

-           регулярные занятия  физической культурой,  спортом, подвижными играми, физическим трудом.

Санитарно-гигиенические навыки:

-           навыки личной гигиены;

-           умение выполнять гигиенические процедуры (уход за кожей, зубами, волосами и т.п.).

Режим труда и отдыха:

-           умение чередовать умственную и физическую деятельности;

-           умение находить время для регулярного питания и полноценного отдыха.

 

Жизненные навыки, которые

способствуют социальному здоровью

 

Навыки эффективного общения:

-     умение слушать;

-           умение четко выражать свои мысли;

-           умение открыто выражать свои чувства, без тревоги и обвинений;

-           владение невербальными средствами общения (жесты, мимика, интонация и т.п.);

-           адекватная реакция на критику;

-           умение просить об услуге или помощи.

Навыки соболезнования:

-    умение понимать услышанное, потребности и проблемы других людей;

-           умение выразить это понимание;

-           умение учитывать мнение других людей;

-           умение помогать и поддерживать.

Навыки развязывания конфликтов:

-           умение различать конфликты взглядов и конфликты интересов;

-           умение решать конфликты взглядов на основе толерантности;

-           умение решать конфликты интересов с помощью конструктивных переговоров.

Навыки совместной деятельности и сотрудничества:

 -   умение быть "членом команды";

 -   умение признавать вклад других в совместную работу;

 -   умение адекватно оценивать свои способности и свой вклад в совместную деятельность.

 

 

 

 

Жизненные навыки,

которые способствуют

духовному и психическому  здоровью

 

Самосознание и самооценка:

-           умение осознавать собственную уникальность;

-    позитивное отношение к себе, к другим людям, к жизненным перспективам;

-   адекватная самооценка: умение реально оценивать свои способности и возможности, а также адекватно воспринимать оценки других людей.

 

Анализ проблем и принятие решений:

-   умение определять суть проблемы и причины ее возникновения; способность сформулиро-вать несколько вариантов решения проблемы;

-    умение предусматривать последствия каждого из вариантов для  себя и других людей;

-   умение   оценивать  реальность  каждого   варианта,  учитывая собственные возможности и жизненные обстоятельства;

-    способность выбирать оптимальные решения.

 

Определение жизненных целей и программ:

-           умение определять жизненные цели, руководствуясь своими потребностями, наклонностями, способностями;

-           умение   планировать   свою   деятельность,   учитывая   анализ  возможностей и обстоятельств;

-           умение определять приоритеты и рационально использовать время.

 

Навыки самоконтроля:

-           умение правильно выражать свои чувства;

-           умение контролировать проявления гнева;

-           умение преодолевать тревогу;

-           умение переживать неудачи;

-           умение рационально планировать время.

 

Мотивация успеха и тренировка воли:

-           уверенность в том, что ты являешься хозяином своей жизни;

-           установка на успех;

-           умение сосредотачиваться на достижение цели;

-           развитие настойчивости и трудолюбия.

 

 

  

 

                                                                                          «У оптимистов сбываются мечты.

                                                                                             У пессимистов — кошмары».

                                                                                                    Питер Лоуренс

 

Переделка негативного мышления

 

Негативные, иррациональные мысли, неконструктивные суждения	Формулы позитивного мышления, рациональные суждения, установки
Меня раздражают «тупые» люди и дети, я не могу справиться со своим раздражением	Хорошо, что не все люди трудные. Мое раздражение — это проявление моей большой эмоциональной энергии, и я могу научиться управлять этой силой. Я смогу овладеть приемами эффективного общения с «трудными».
Бесконечные стрессы — это ужасно!	Стрессы — это аромат и вкус жизни (Г. Селье)
От меня слишком много требует мой начальник	Руководитель верит в мои силы и возможности
Моя работа отнимает у меня слишком много сил	Каждому дается по его силам. Многие люди не имеют ни работы, ни столько силы, сколько есть у меня

 

 

 

 

Заповеди учителям

1.   Верьте в ребёнка. Верить нужно даже тогда, когда опускаются руки, когда сделал всё, а ничего не выходит. Помните, что судьба ребёнка зависит только от вас…

 

2.   Верьте в себя. Я учитель, я воспитатель, я специалист. Если не я, то кто же поможет ребёнку? Если верите в себя, то обязательно найдёте выход из любой ситуации…

  

3.   Верьте в науку. Педагогика – великая наука, и возможно, самая важная.

 

4.   Не взирая ни на какие обстоятельства оставайтесь настоящим человеком. Если вдруг заметите, что не можете поверить в ребёнка, очеловечить окружающую среду и рассмотреть себя в ребёнке, уходите со школы. Вам будут благодарны за этот мужественный шаг. «Не навреди» - заповедь врача ещё со времён Гиппократа. Не будьте «серостью», не навредите. Имейте гражданскую мужественность. Оставьте класс – найдите другое поле деятельности – вы нужны обществу, но не в школе.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Класна година

            Класному керівникові потрібно враховувати, що однією з найпоширеніших форм  організації фронтальної виховної роботи є класна година.

           

       Класна година, звичайно, не урок. Але проведення класних годин вводиться до шкільного розкладу для того, щоб зробити обов'язковою щотижневу зустріч класного керівника зі своїм класом. Час проведення класних годин суворо регламентується. Вони можуть тривати від 20 до 60 хвилин, а часом і більше, залежно від призначення і віку учнів. Тут переважає форма вільного спілкування учня і класного керівника. Тематику класних годин розробляють
у своїх планах класні керівники. В основному, класні години присвячують питанням виховання, культури поведінки, обговоренню найактуальніших статей з газет і журналів, зустрічам з цікавими людьми.

            У ряді випадків проводяться класні години не передбачені заздалегідь планом. Вони присвячуються поточним подіям, обговоренню надзвичайних подій
у класі, підведенню підсумків роботи класу.

            Класні години не можна використовувати для повчань і настанов, для нотацій. Класний керівник має прагнути, щоб учні не відчували, що їх у даний момент виховують. Варто практикувати досвід проведення класних годин за паралелями. Один клас готує повідомлення на задану тему, а потім виступає з ним перед іншим класом. Слід обов'язково пам'ятати, що виховують не моралізування, вказівка учню на його похибки та помилки, виховую спільна та індивідуальна діяльність, багатство колективних та індивідуальних переживань, стосунків, почуттів.

            Готуючи класну годину, важливо заздалегідь продумати, у якій формі її проводити. Необхідно прагнути, щоб учні не були тільки слухачами чи пасивними спостерігачами. Адже виховує не лише сама година, а й підготовка
 

                 Планування виховної роботи

            Важливою умовою успіху діяльності класного керівника є кваліфіковане, якісне планування.

Воно має базуватися на загально-педагогічних принципах:
народності, культуровідповідності та природо відповідності, гуманізації та демократизації, послідовності та систематичності, оптимальному поєднанні словесно-інформаційних форм роботи та практичних видів діяльності. Цей документ повинен відображати продуману систему виховної роботи, її провідні напрямки на певний відрізок часу (прийнято на півріччя), передбачати проектуваня розвитку колективу і моральне удосконалення окремих учнів, намічати необхідну сукупність заходів для вирішення
конкретних завдань.

            Практика свідчить, що при складанні плану роботи необхідно враховувати реальні умови, педагогічні можливості, а також рівень розвитку, вихованості дитячого колективу. Це дає змогу класному керівнику визначити
конкретні завдання, творчо підійти до планування заходів щодо згуртування та формування учнівського колективу, розвитку демократичних основ, організувати виховний процес на засадах народної педагогіки.

             

            Молодому класному керівнику доцільно складати розгорнутий, детальний план, а більш досвідченому класному керівнику можна обмежитися скороченим. Але в
планах всіх класних керівників важливо відобразити основний зміст, форми і методи організації виховної роботи в класі.

            Планування виховної роботи класного керівника - процес складний. Він потребує глибокого розуміння виховних задач, розуміння учнів, їхні психолого-фізіологічні особливості, знання методики організації учнівського колективу і методів індивідуальної та колективної роботи з
учнями, батьками і суспільством. Наявність добре обміркованого плану - необхідна умова підвищення ефективності та якості виховної роботи.

            Для полегшення роботи класних керівників можна запропонувати друковану
основу плану, яка буде включати загальну мету і завдання навчального закладу, а також завдання, які ставить перед собою класний керівник на поточний навчальний рік. Такий план значно полегшить управління складним і багатофакторним процесом виховання школярів.

                      ВИХОВНІ ГОДИНИ

            Класний керівник зустрічається з учнями, щоб провести класну та інформаційну годину. Ці зустрічі є головним компонентом системи роботи класного керівника. Їх види і форми різноманітні.

                  ВИДИ:

* Інформ - дайджест. Це вид виховної години, який прийшов на зміну політінформації. Це жвава, зацікавлена розповідь про події, вона сприятиме поглибленню знань учнів про політику, економіку, культуру.
Головна мета - ознайомити учнів з подіями в різних сферах життя і діяльності людини, сприяти формуванню школярів активної життєвої позиції (тривалістю 20 хвилин).

* Години спілкування - виховні години морально-естетичної спрямованості. Це роздум діалог про людину, людське життя. Мета - навчити учнів мистецтву жити, розмірковувати про себе, життя, духовні цінності буття
( тривалість 30-45 хвилин).

* Класні години - вирішення питань організації життєдіяльності учнівського колективу ( взаємини, доручення, навчання, дисципліна).
Мета - сприяти згуртуванню колективу, стимулювати доброзичливі взаємини, формувати потреби брати участь у громадському житті класу,
школи ( тривалістю -30 хвилин)

* Уроки громадянськості - зміст цих виховних спрямований на формування національної свідомості, патріотичних почуттів, громадянської позиції, виховання поваги до культури та історії українського народу

( 30-40 хвилин).

Зустрічі класних керівників з учнями можуть бути різноманітними за формою.

ФОРМИ:

* Діалог - обмін думками або кількох співбесідників, які мають різні
погляди на проблему;

* Дискусія - учасники заздалегідь поділяються на групи, які мають різні
точки зору;

* Диспут - форма колективного обговорення, зіткнення багатьох точок
зору;

* Круглий стіл - форма вільного обміну думок з будь-якої проблеми;

* Прес-конференція - містить елементи ігрової діяльності. Учасники
прес-конференції виступають у певних ролях: 'поліглоти', 'учені,дипломати,історики.

* Етичні діалоги - інформування учнів про моральні цінності, культуру
поведінки, обговорення морально-етичних проблем;

* Рольова гра - у ролях програються моделі вигаданих життєвих ситуацій
(наприклад гра " Суд над наркоманією")

* Ділова гра - моделювання реальних життєвих ситуацій ( наприклад "Плануємо життя класу" )

* Практикум - форма, що являє собою комплекс вправ, ігор, тренінгів, що
сприяють розвиток практичних умінь і навичок.

 

 

. 1. Поняття та ознаки правового виховання

Правове виховання — це цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки. Основна мета правового виховання — дати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити її поважати закони і підзаконні акти та додержуватися їх, тобто сформувати достатньо високий рівень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопорушень. Кожна людина, знаючи свої права і обов'язки, може грамотно захищати себе від незаконних дій з боку юридичних органів, що застосовують право.

Правове виховання тісно пов'язане з усіма видами соціального виховання — моральним, політичним, естетичним та ін. Їх можна назвати «субправовими», тобто такими, що «прилягають до правового», «пов'язані з правовим», оскільки всі вони втягуються в орбіту правового виховання.

Ознаки правового виховання:

1) будується на засадах системи норм права;

2) припускає впровадження в правосвідомість виховуваних складових елементів упорядкованих суспільних відносин — дозволянь, зобов'язувань, заборон.

Поєднуючись у процесі функціонування права із заходами державного забезпечення, дозволяння, зобов'язування, заборони перетворюються на первинні засоби правового регулювання, які створюють умови для здійснення правомірної поведінки;

3) спирається на можливість застосування примусової сили держави через покладання юридичної відповідальності на правопорушників;

4) охоплює суб'єктів права, які не тільки додержуються правових норм, а й є схильними до правопорушень та порушили ці норми;

5) здійснюється за допомогою спеціальних правовиховних способів і засобів;

6) здійснюється вихователями, що, як правило, мають юридичну освіту або спеціальну юридичну підготовку.

Сутністю правового виховання є формування правової настанови на узгодження прагнень і сподівань особи з інтересами і сподіваннями суспільства, тобто процес вироблення непохитних правових ідей і принципів у правосвідомості виховуваних, формування правової культури.

Зміст правового виховання — це процес цілеспрямованого і систематичного впливу на правосвідомість особи (групи) за допомогою сукупності правовиховних заходів, певних способів і заходів, які має у своєму розпорядженні суспільство.

Функції правового виховання:

1) передача виховуваним (індивідам, громадським групам) певної суми правових знань, навичок, умінь;

2) формування правових ідей, почуттів, переконань у правосвідомості виховуваних, вироблення правової настанови на правомірну поведінку.

Правове виховання відбувається в правовому полі, у врегульованих правом сферах суспільних відносин.

Не слід плутати правове виховання і правове регулювання, хоча вони й є взаємозалежними. Об'єктом правового регулювання є головним чином відносини — вольові акти поведінки особи, а об'єктом правового виховання, виховною функцією права — її свідомість: думки, почуття, уявлення. Це не означає, що правосвідомість особи не зазнає впливу правового регулювання і його механізму. Але цей вплив є другорядним відносно поведінки особи, її вчинків.

2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість

Правове виховання має свою систему, механізм, стадії.

Система правового виховання — це сукупність основних частин (елементів) правовиховного процесу, яка забезпечує його певний порядок і організацію.

Систему правового виховання складають такі елементи:

1) суб'єкти — державні органи, організації, спеціально уповноважені державою особи, що здійснюють правовиховну діяльність;

2) об'єкти — виховувані громадяни або громадські групи;

3) сукупність правовиховних заходів, певних способів і засобів.

Суб'єкт правового виховання може мати правовиховну функцію як основну (Національна юридична академія України, Одеська юридична академія, Київська академія внутрішніх справ, Університет внутрішніх справ, юридичні факультети державних університетів та ін.) або як одну із багатьох (ради народних депутатів, прокуратура, адвокатура, органи юстиції, МВС та ін.).

Об'єкт правового виховання (громадяни) у ході правовиховного процесу зазнає впливу двох факторів, від яких залежить ефективність правового виховання:

1) об'єктивний фактор — позитивні зовнішні умови, що сприяють правовиховній діяльності (демократизація суспільства, захист прав особи, успіхи правотворчої діяльності, юридичної практики та ін.), або негативні умови, що ускладнюють правовиховну діяльність (недосконалість законодавства, невідпрацьованість способів і засобів правового виховання та ін.);

2) суб'єктивний фактор — позитивний внутрішній духовно-правовий стан особистості (її правова вихованість, настанова на правомірну поведінку) або негативний (правова настанова на неправомірну поведінку, однією з підстав якої є правовий нігілізм).

Правове виховання здійснюється в певних формах, яких налічується понад двадцять. Основні з них такі:

1. Правова освіта — найбільш ефективна і результативна форма, оскільки вона дає певну систему правових знань. Здійснюється в школах, ВНЗ І—IV рівнів акредитації, на курсах підвищення кваліфікації.

2. Правова пропаганда — поширення певних правових ідей, законодавства серед великої кількості населення — наприклад, правові програми по телебаченню ("Людина і закон", "Кримінал" тощо), трансляції по радіо, окремі лекції.

3. Правова агітація — поширення правових ідей, знань серед невеликої кількості населення — здійснюється, як правило, безпосередньо агітатором. Це можна спостерігати під час виборів, коли агітують не лише за кандидата, а й за прийняття певного закону тощо.

4. Правова просвіта — дуже тісно пов'язана з правовим навчанням і пропагандою, але має обмежені завдання — дати певні знання з тих чи інших питань права і законодавства, роз'яснити чинне законодавство.

5. Правомірна соціально-активна діяльність чи поведінка — форма правового виховання, яка здійснюється практично в процесі реалізації норм права: використання, дотримання, виконання і застосування. Наприклад участь в охороні громадського порядку, чергування.

Методи правового виховання — це сукупність прийомів або способів, за допомогою яких здійснюється формування правових знань, умінь і навичок, а також формуються почуття поваги до права. До закону і тих соціальних цінностей, які охороняються і регулюються правом. До методів правового виховання належать: метод переконання, покарання, позитивного прикладу, наочності, розв'язання юридичних казусів, заохочення, критика і самокритика, метод навіювання, наслідування тощо.

Заслуговує на увагу пропозиція про створення довідкової інформаційно-правової телефонної служби для оперативних відповідей на запитання індивідів, які відчувають потребу у виборі лінії своєї поведінки з погляду її відповідності нормам права, закону.

Механізм правового виховання — це порядок перенесення правових ідей і настанов, що містяться в суспільній правосвідомості, у свідомість виховуваних (особи, громадської групи).

Функціональними елементами механізму правового виховання є такі:

1) суспільна правосвідомість;

2) система норм права;

3) способи і засоби правового виховання;

4) правосвідомість виховуваних, яких необхідно збагатити правовими ідеями і настановами, що містяться в суспільній правосвідомості.

Стрижневою ниткою, яка пов'язує усі ланки механізму правового виховання, є правова інформація, яка на рівні перших трьох елементів виступає як оповіщувальна (дескриптивна), а на рівні четвертого елемента — як командна (прескриптивна) інформація.

Суспільна правосвідомість і правосвідомість виховуваних — це внутрішня, духовна частина механізму правового виховання, а система норм права, способи і засоби правового виховання — його зовнішня, інструментальна частина.

Механізм правового виховання особи в духовному внутрішньому зрізі (правовиховний процес особи) можна зобразити у вигляді таких стадій:

1) накопичення правових знань, правової інформації;

2) перетворення накопиченої інформації на правові переконання, звички правомірної поведінки;

3) готовність діяти, керуючись цими правовими переконаннями, тобто поводитися правомірно, відповідно до закону.

Результатом дії механізму правового виховання є рівень правової вихованості особи, її правова культура.

Правова вихованість — внутрішній духовно-правовий стан, у якому перебуває особа в момент прийняття рішення про те, як поводити себе у тих чи інших обставинах. Це стан правосвідомості особи, рівень її правової культури, готовність до правомірної або протиправної поведінки. Рівень правової вихованості — це не тільки знання права і розуміння необхідності виконувати правові розпорядження. Він визначається ступенем сформованості ставлення до права і правового закону як до цінностей, що існують в демократичному суспільстві поза конкуренцією.